«Сказали, що із-за помилки оператора їх я зобов’язаний заплатити 190 тисяч»: клієнт українського банку розповів шокуючу історію

0


















Протягом останніх трьох років ЗМІ неодноразово розповідали історію киянина Миколи Конюшенко, який, знявши власні гроші з картки, заборгував банку понад 300 тисяч гривень.

Микола Конюшенко знімав свої кошти, перебуваючи в Грузії, і робив це кілька днів поспіль. Повернувшись в Україну, чоловік знав, що у нього на рахунку залишилося одинадцять тисяч гривень. А через кілька місяців йому раптом подзвонили з банку і заявили, що у нього утворилася велика заборгованість. Мовляв, коли він знімав гроші, стався технічний збій, в якому винен співробітник банку, вчасно не поміняв курс. І незважаючи на те, що винен був банк, виплатити гроші все одно зобов’язали Миколи Антоновича. Абсурдну ситуацію представник банку пояснив так: мовляв, у банківському договорі, який підписав Микола Антонович, є пункт, що зобов’язує клієнта навіть у випадку технічного збою виплачувати гроші. І навіть якщо винен співробітник банку, гроші буде віддавати не винуватець, а клієнт.

На те, щоб домогтися справедливості, у Миколи Конюшенко пішло три роки. Ситуація вирішилася лише після того, як суд визнав, що вищевказаний пункт в банківському договорі «суперечить нормам законодавства та грубо порушує права споживача». Після того як скасували пункт, суд визнав, що Микола Антонович нічого не винен банку. Більш того, чоловікові повернули одинадцять тисяч гривень, які залишалися на його картці.

Справа Миколи Конюшенко отримало великий резонанс. Про цю історію розповідали центральні газети і телеканали. З тих пір, як злощасний пункт в банківському договорі суд скасував, минуло більше року. І от історія… повторилася. Правда, з іншими людьми, але з тим же самим банком. І на цей раз постраждали вже як мінімум 35 осіб.

— Про історію Миколи Конюшенко я раніше не знав, — розповідає львів’янин Тарас. — Рахунок у банку, центральний офіс якого знаходиться в Дніпропетровську, відкрив більше року тому. Послугами цього банку користувалися багато моїх знайомих. Мені пропонували відкрити кредитну лінію, але я відмовився. Відкрив тільки дебетовий рахунок, поклавши на картку власні заощадження.

Тарас — приватний підприємець. По роботі йому часто доводиться бувати в Польщі.

— За кордоном проводжу навіть більше часу, ніж в Україні, — каже Тарас. — І досить часто знімаю там гроші. Банкомат, природно, видає злоті. Іноді доводиться знімати великі суми. Так було і в грудні минулого року. Протягом тижня я, перебуваючи в Польщі, зняв зі своєї картки 90 тисяч гривень. На рахунку при цьому ще залишалися гроші — більше тисячі гривень. Будучи впевненим, що все в порядку, я повернувся в Україну, де продовжував користуватися своєю карткою.

Проблеми почалися в лютому нинішнього року, коли я, як завжди, зайшов у свій особистий кабінет клієнта на сайті банку. Там з’явилася нова графа — «послуги». Поруч стояла сума — 190 тисяч гривень. Нібито я повинен таку суму. Нічого не розуміючи, я тут же зателефонував на гарячу лінію банку. Перевіривши дані, мені сказали: «Дивно. Не можу вам сказати, що це. Адже ви не брали ніяких кредитів». Я запитав, що мені робити. «Почекайте пару днів, — порадила співробітниця банку. — Можливо, це якась технічна помилка і напис сама щезне».

Але нічого не зникло. Через кілька днів я пішов у найближче відділення банку з тим же питанням. Але і там не змогли пояснити, що це за міфічна заборгованість. Перевіривши руху по моєму рахунку, службовець банку підтвердила, що все в порядку. «Якщо все в порядку, закривайте рахунок, — сказав я. — І дайте мені довідку з підтвердженням того, що я вам нічого не винен». Служить виконала моя вимога. Рахунок закрили.

Але, виявилося, це був тільки початок. Через пару днів мені зателефонували з невідомого номера. Не з дніпропетровського (хоча, коли дзвонять з банку, зазвичай висвічується код Дніпропетровська), а з мобільного номера. Невідомий чоловік представився співробітником банку і з ходу заявив: «Перебуваючи у Польщі в період з 18 листопада по 28 грудня, ви знімали там гроші. Була допущена помилка, і ви знімали їх за заниженим курсом. В результаті утворився несанкціонований овердрафт — короткостроковий кредит, який банк вам надав автоматично. Тому ви повинні повернути 190 тисяч гривень».

Чоловік заявив, що нібито я знімав гроші по неправильному курсом протягом тижня!Але як таке могло бути? Я знімав гроші за курсом, який на той момент був встановлений самим банком. У банку змушені були з цим погодитися. Але при цьому заявили, що виникла технічна помилка, яку чомусь виявили лише через кілька місяців. Та компенсацію за помилку, що виникла з вини банку, вимагали з мене! Я почав заперечувати, але банківський службовець нічого не хотів чути: «Не будете платити? Значить, ви — аферист. Якщо не заплатите, з вами будуть розбиратися податкова і міліція». Ще він попередив: на те, щоб погасити заборгованість, у мене є тридцять днів.

Я не знав, що робити. Те, що банк не має право «навішувати» на мене заборгованості, що виникли з його вини, здавалося мені абсолютно очевидним. Просто тоді ще не знав, що цей банк практикує подібні речі, причому прописує все це в договорі! На перший погляд, договір стандартний — такий же, як у всіх інших банках. Там є тільки один новий пункт, на який люди, як правило, не звертають уваги. Я теж, на жаль, не звернув. Цей пункт звучить так: «У разі виникнення заборгованості в результаті різниці в курсі, технічних помилок у роботі техніки та в інших випадках клієнт зобов’язується погасити заборгованість протягом тридцяти днів з моменту її виникнення». Тобто навіть якщо у клієнта виник борг із-за технічного збою, що стався в банку, він все одно повинен віддавати банку виник в результаті збою борг. Пізніше я дізнався, що цей пункт в банку придумали не вчора — він існував роками. Я прочитав про це в «ФАКТАХ» в статті про Миколу Конюшенко, яку випадково знайшов в Інтернеті.

Я потрапив в аналогічну ситуацію. Різниця була тільки в тому, що зі мною це сталося в кінці 2014 року — в той момент, коли Микола Антонович вже добився в суді скасування незаконного пункту! Але банк це не зупинило — мені пред’явили претензії, посилаючись на той же самий пункт. І, як виявилося, не тільки мені.

Розповівши про те, що трапилося в соцмережах, Тарас знайшов людей, які потрапили в подібну ситуацію. Всі вони теж були клієнтами цього банку і теж знімали гроші за кордоном в грудні минулого року.

— Хтось у Польщі, хто-то в Чехії чи Німеччині, — каже Тарас. — Як і в моєму випадку, у цих людей ще залишалися гроші на картці і вони поняття не мали про заборгованості. Дізналися тільки в лютому наступного року. Через соціальні мережі я знайшов вже 35 постраждалих! У деяких сума заборгованості не така велика, у інших навіть більше, ніж у мене, — до 300 тисяч гривень.

Тим часом почалися дзвінки з банку. На цей раз мені запропонували «угоду»: мовляв, якщо я заплачу хоча б 20 тисяч гривень, про борг в 190 тисяч гривень вони забудуть. «Суди ви все одно програєте, це очевидно, — сказали. — І платити доведеться набагато більше. Тому пропонуємо вирішити проблему по-хорошому». Я відмовився.

— Багатьом кілька разів дзвонили з подібними пропозиціями, — розповідає підприємець з Яворівського району Львівської області Микола Лисецький, який потрапив у таку ж ситуацію. — Розрахунок на те, що клієнт злякається судів і, щоб уникнути проблем, заплатить хоч щось. Знову-таки через соцмережі я дізнався, що деякі на це погодилися. Але я не збирався просто так дарувати гроші банку, який займається здирництвом. Разом з іншими потерпілими ми знайшли юриста, який захищав Миколу Конюшенко. Він взявся допомагати нам.

— Я й сам не очікував, що після гучної історії з Конюшенко банк вирішить виконати те ж саме, але вже з більшою кількістю людей, — коментує ситуацію президент юридичної компанії Михайло Стрельников. — І зробить це, знову-таки посилаючись на злощасний пункт у договорі. Адже рішення про визнання цього пункту порушує права споживача вступило в законну силу. Але банк все одно його використовує. Двоє з тих, хто постраждав у цей раз подали в суд позови з вимогою про визнання цього пункту незаконним. І… програли суди.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області по справі підприємця Миколи Лисецького є в розпорядженні «ФАКТІВ». Позов Миколи не задовольнили, суд визнав пункт в договорі «не суперечить законодавству». У своєму рішенні суд послався на пункт 9,3 постанови Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» від 30.04.2010, а також на те, що Закон «Про захист прав споживачів» «не застосовується до операцій з фінансових послуг». Цікаво, що в постанові Нацбанку, на який посилається суддя Варениця, пункту 9,3 взагалі… немає. У документі лише шість пунктів.

— І жоден з них і близько не схожий за змістом на те, що написав у своєму рішенні суддя, — каже Михайло Стрельников. — На цей неіснуючий пункт під номером 9,3 у своєму запереченні на наш позов посилався банк. І суддя, навіть не відкривши постанову (а інакше він би побачив, що цього пункту просто немає), послався на нього у своєму рішенні. Якщо б мені хтось розповів про такій ситуації, я, напевно, не повірив би. Але це чиста правда. Порівняйте рішення суду і заперечення банку — вони написані наче під копірку. Тими ж словами, з тими ж орфографічними помилками. І з посиланням на документи, яких ніколи не існувало!

Другий аргумент суду шокував мене не менше — нібито Закон «Про захист прав споживачів» не стосується фінансових послуг. У 2010 році, після першої хвилі кризи, пленум Верховного суду зробив роз’яснення: мовляв, Закон «Про захист прав споживачів» працює тільки до того моменту, як людина укладає договір з фінансовою установою. Але вже в 2012 році пленум того ж Верховного суду виніс нове рішення, згідно з яким вищевказаний закон поширюється як на період укладення договору про фінансову послугу, так і на весь термін дії цієї послуги до її закінчення. Однак з документами за 2012 рік суд ознайомитися не побажав і послався на старе, давно вже не діюча рішення від 2010 року. На яке у своєму запереченні посилався банк. А суддя знову вирішив не розбиратися в нюансах — просто повторив те, що написали юристи банку.

Точно таке ж рішення суду отримав ще один клієнт банку. У його випадку вже програна навіть апеляція. Апеляційного суду по справі Миколи Лисецького ще не було. У інших клієнтів банку суди ще попереду.

— Коли така ситуація сталася з Миколою Конюшенко, я підозрював, що це не випадковість, — каже Михайло Стрельников. — А тепер точно можу сказати: це чітко продумана афера. Це зрозуміє кожен, хто хоч трохи розбирається в банківській справі. Всі операції проходять у режимі реального часу. Ви вставляєте картку в банкомат і знімаєте гроші за курсом, який на даний момент встановив банк. Якщо ви знімаєте гроші, перебуваючи за кордоном, курс, за яким ви це робите, миттєво відображається як в іноземній, так і у вашому банку. Якщо раптом сталася технічна помилка, це відразу зафіксується і вам про це повідомлять. Помилку обов’язково помітять в кінці дня, коли із закордонного банку в банк прийде повідомлення з вимогою погасити борг. По-іншому не буває, система скрізь працює однаково. Тут же люди протягом тижня (!) знімали гроші за нібито неправильному курсом. І ніхто нібито не помічав помилки! Більш того, банк благополучно закрив фінансовий рік. І тільки в кінці першого кварталу 2015 року раптом виявилося, що є якісь борги. Але не можна закрити рік, не виставивши претензії боржникам. Тут же відбувається щось неймовірне. Це справжнісіньке вимагання. З людей вимагають неіснуючі борги, а судді виносять рішення, посилаючись на неіснуючі документи. Звичайно, ми будемо боротися. Правда, я не знаю, до чого це призведе.

«>

Источник

Оставить комментарий